Хіп-хоп (англ. Hip-hop) – молодіжна субкультура, яка з`явилась в США в кінці 1970-х. Зародився хіп-хоп в афроамериканському середовищі Бронксу, району Нью-Йорка. Легенда свідчить, що започаткував цей рух DJ Кул Херк, який запустив в мову слівце «b-boys» (скорочення від «break boys», тобто «ламані хлопці», ті, хто танцює брейк). Але суспільство розшифрувало це як «bad boys» (хулігани).
У той час хіп-хоп була музикою для вечірок, яку створювали диск-жокеї (названі скорочено «ді-джеями»), працюючи у примітивній тоді
техніці семплування: вона в більшості зводилась до повторення музичного програшу чужої танцювальної композиції, найчастіше уривку ударної. Перші «ем-сі» були буквально типовими конферансьє («Master of Ceremony» – тобто, скорочено MC), вони представляли ді-джеїв, а також підтримували увагу аудиторії енергійними викриками та цілими тирадами.
техніці семплування: вона в більшості зводилась до повторення музичного програшу чужої танцювальної композиції, найчастіше уривку ударної. Перші «ем-сі» були буквально типовими конферансьє («Master of Ceremony» – тобто, скорочено MC), вони представляли ді-джеїв, а також підтримували увагу аудиторії енергійними викриками та цілими тирадами.
Хіп-хоп включає в себе 4 основні елементи: ді-джеїнг, графіті, емсіінг, брейкінг. Також часто 5-им основним елементом вважається вуличне знання (knowledge). До початку 1990-х рр. хіп-хоп став частиною молодіжної культури у багатьох країнах світу. Хоч вищеперераховані елементи разом складають хіп-хоп як субкультуру, вони живуть окремим життям. Сьогодні бі-бої рідко танцюють під реп, графіті малюють вже далеко не тільки репери. Тому в наш час хіп-хоп часто асоціюється в першу чергу зі стилем музики.
Ді-джеїнг – це вчення про створення реп-музики і ведення
радіомовлення. Зазвичай під ним розуміють роботу диск-жокеїв. Однак хіп-хоп ді-джеї не лише програють вінілові пластинки, касети і компакти. Хіп-хоп ді-джеї артистично прикрашають виконання записаної пісні нарізками, міксингом та скретчінгом пісні у всіх її записаних форматах.
радіомовлення. Зазвичай під ним розуміють роботу диск-жокеїв. Однак хіп-хоп ді-джеї не лише програють вінілові пластинки, касети і компакти. Хіп-хоп ді-джеї артистично прикрашають виконання записаної пісні нарізками, міксингом та скретчінгом пісні у всіх її записаних форматах.
Емсіінг – вчення про ритмічну розмову, поезію та проповідування. Зазвичай називається репом. Послідовники, які практикують його, відомі як емсі (МС) або репери (rapper). Емсі читає про те, що його оточує, а репер читає про себе самого.
Мистецтво графіті – це вчення про вуличну каліграфію, малюнки та письмо. Слово «графіті» пішло від італійського Graffio, що значить подряпина. Це напис або малюнок на різноманітних поверхнях, зроблений шляхом розбризкування, шкрябання тощо.
Брейкінг – вчення про форми вуличного танцю. Зазвичай зветься брейк-дансом або бі-боїнгом. Зараз включає колись самостійні форми танцю – Up-Rockin, Poppin and Lockin, Jailhouse або Slap-Boxing, Double Dutch, Electric Boogie та Капоейра (Capoeira martial arts). Під брейкінгом також мають на увазі вільний стиль вуличних танців.
Вуличне знання – це вчення про передачу життєвої мудрості.
Переважно під ним мають на увазі здоровий глузд і накопичену мудрість жителів великого міста. Складається з технік, фраз, кодів та термінів, що використовуються для виживання у місті. Включає здатність вголос висловлювати ідеї та міркування, навіть якщо вони не відповідають загальноприйнятим догмам більшості. Вуличне знання – це сукупність знань, накопичених культурою Хіп-Хопу.
Переважно під ним мають на увазі здоровий глузд і накопичену мудрість жителів великого міста. Складається з технік, фраз, кодів та термінів, що використовуються для виживання у місті. Включає здатність вголос висловлювати ідеї та міркування, навіть якщо вони не відповідають загальноприйнятим догмам більшості. Вуличне знання – це сукупність знань, накопичених культурою Хіп-Хопу.
Немає коментарів:
Дописати коментар