Емо

Емо (скорочення від англійського "emotion" – "емоція") – субкультура, яка почала своє існування як стиль музики в 80-х роках на Заході. Така музика вважається однією з різновидів хард-кору (швидкого панк-року), визначальними рисами якого є сильні, приголомшливі емоції, які вокаліст виражає вищанням, плачем, стогоном, шепітом, що зривається на крик. Музика в таких піснях – мелодійна чи хаотична – виконується, як правило, на гітарах, басах, барабанах. Тексти – про особисті переживання автора, часто – про розбите серце, жорстокість та несправедливість.

Умовно розвиток руху можна поділити на такі періоди:

• 1985-1994 р.р. – “перша хвиля” – характеризувалася згасаннямВашингтонської хардкор-панківської сцени, появою головної риси емо-стилю – емоційності вокалу та лірики;
• 1994-2000 р.р. – “друга хвиля” – пов’язана з виходом дебютного диска групи Sunny Day Real Estat “Diary”, що став першим справжнім емо-альбомом; поява на радіо та телебаченні;
• 2000 рік і до сьогодні – “третя хвиля” – розповсюдження емо-стилю не лише у музиці, а й у зовнішньому вигляді та поведінці молоді.

   Головне правило прихильників цієї субкультури – вираження емоцій. Часто емо – вразливий, депресивний підліток, своєю чутливістю і безпосередністю нагадує дитину, тому вони і називають себе емо-кідамі. Емо-кіду властиво кардинально змінювати настрій. Апатія, спокій, врівноваженість – це вже точно не про них. Вони можуть з легкістю розплакатися від жалю до бездомної собаки.

Найголовніше завдання емо – знайти велику і чисту любов. Закохавшись, вони віддаються всепоглинаючому почуттю не гірше ніж шекспірівські Ромео і Джульєтта. Якщо ж любов виявляється невзаємна, стражданню емо-кідів не буде меж, найближчі години вони присвятять роздумам про недосконалість нашого світу. Але посумувавши кілька днів, вони шукають інше кохання.

Імідж емо

Традиційною зачіскою емо вважається косий, рваний чубчик докінчика носа, що закриває одне око, а на потилиці – коротке волосся, що стирчить в різні боки.

Перевага надається жорсткому, прямому чорному волоссю. У дівчат можливі дитячі, смішні зачіски – два маленькі хвостики, яскраві шпильки у формі сердець, бантики.

Часто емо-кіди проколюють вуха або роблять тунелі у них. Крім того, на обличчі емо-кіда може бути пірсинг (наприклад на губах, у лівій ніздрі, на бровах та переніссі).

Основні кольори в одязі та у волоссі – чорний та рожевий – демонструють нехитру філософію: чорний можна трактувати як символ жорстокого світу, а рожевий – яскравий, забавний дитячий колір. Своєю внутрішньою поставою та зовнішнім виглядом вони демонструють дитину, яка знаходиться серед похмурих, нерозв’язанихпроблем і не може їм протистояти.

Емо носять волосся набік, щоб частину обличчя було видно – вона символізує їх відкритість світу, інша, закрита волоссям – показує, те що їх внутрішній світ закритий для сторонніх.

Символіка емо:

• рожеве серце, часто з тріщиною або розірване на шматки;

• череп з кістками;
• рожевий (чорний) пістолет або схрещені пістолети з написом «bang-bang»;
• рожева п’ятикутна зірка на чорному фоні;
• футболки з героями дитячих мультфільмів (наприклад, Спанч Боб);

• м'які іграшки у вигляді ведмедиків,яким емо-кіди розпорюють животи і зашивають товстими нитками. Такі іграшки відіграють роль своєрідних талісманів.

Характерні жести:

• нахилити голову, щоб звисав чубчик, і приставити до скроні два пальці на манер пістолету;
• скласти руки разом у вигляді серця;
• поставити ноги ступнями всередину і трохи зігнути коліна;
• фотографувати своє відображення у дзеркалі.

Не варто думати, що емо-кіди весь час плачуть і думають про самогубство. Проте в емо-настрої все ж переважає стан депресії, образи,невпевненості. Емо – емоційно нестійкі, вразливі, інколи сором’язливі, задумливі й тихі. Проте ідеологія субкультури емо вимагає від своїх представників сміливості, багатства внутрішнього світу, глибокого розуму й аналізу того, що відбувається. Цікаво, що емо пропагують здоровий спосіб життя, не вживають алкоголю, наркотиків і не палять. Часто емо вислювлюють емоції – гнів, пригніченість, тривогу – у віршах. Емо пишуть про швидкоплинність часу, любов, обман тощо.

   Емо-музика може бути різною: мелодійною та важкою, спокійною і вибуховою. Але її головне завдання – показати світу і всімоточуючим справжні та щирі емоції. Кожна емо-група висловлює ці емоції по-своєму: вереск, плач, стогін, шепіт, який вибухає криком. Прихильники цієї субкультури слухають таких виконавців як: Tokio Hotel, Bob Tilton, Harriet The Spy, Yage, The Hal Al Shedad, Sunshine, Submission Hold, Saetia, Breakwater, Monochrome, Frodus, The Party Of Helicopters, Neversmil, Monalisa, Орігамі, Океан моєї надії і т. ін.